<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<!-- If you are running a bot please visit this policy page outlining rules you must respect. http://www.livejournal.com/bots/ -->
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:lj="http://www.livejournal.com">
  <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g</id>
  <title>oleksiy_g</title>
  <subtitle>oleksiy_g</subtitle>
  <author>
    <name>oleksiy_g</name>
  </author>
  <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/"/>
  <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom"/>
  <updated>2007-10-27T10:11:39Z</updated>
  <lj:journal userid="11521726" username="oleksiy_g" type="personal"/>
  <link rel="service.feed" type="application/x.atom+xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom" title="oleksiy_g"/>
  <link rel="hub" href="http://pubsubhubbub.appspot.com/"/>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:8823</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/8823.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=8823"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-27T13:10:00</title>
    <published>2007-10-27T10:11:39Z</published>
    <updated>2007-10-27T10:11:39Z</updated>
    <content type="html">&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt; LINE-HEIGHT: 16.5pt"&gt;&lt;span style="COLOR: #515151; FONT-FAMILY: Garamond"&gt;&lt;font size="3"&gt;[Некто] спросил: «Что такое состояние иллюзорности четырех елементов?»&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt; LINE-HEIGHT: 16.5pt"&gt;&lt;span style="COLOR: #515151; FONT-FAMILY: Garamond"&gt;&lt;font size="3"&gt;Наставник ответил: «Как только в вашем сознании возникает одна мысль сомнения, земля становится преградой для вас. Как только в вашем сознании возникает одна мысль вожделения, вода начинает мочить вас. Как только в вашем сознании возникает одна гневная мысль, огонь начинает обжигать вас. Как только в вашем сознании возникает одна радостная мысль, ветер начинает дуть на вас. Если вы сможете постичь это, то внешние обстоятельства уже не смогут управлять вами, и в какой бы объективной ситуации вы бы ни оказались, всегда и везде вы сами будете использовать ситуацию (управлять ею)».&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt; LINE-HEIGHT: 16.5pt; TEXT-ALIGN: right" align="right"&gt;&lt;span style="COLOR: #515151; FONT-FAMILY: Garamond"&gt;&lt;font size="3"&gt;Записи бесед чаньского наставника Линьцзи Хуэйчжао из Чжэньчжоу (§ 16)&lt;o:p&gt;&lt;/o:p&gt;&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:8690</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/8690.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=8690"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-18T21:37:00</title>
    <published>2007-10-18T18:38:04Z</published>
    <updated>2007-10-18T18:38:04Z</updated>
    <content type="html">Интересно, слова "искусство" и "искушать" имеют какую-то связь?</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:8305</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/8305.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=8305"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-16T09:32:00</title>
    <published>2007-10-16T06:34:50Z</published>
    <updated>2007-10-16T06:34:50Z</updated>
    <content type="html">&lt;p&gt;Да,&amp;nbsp; все-таки прихожу к выводу, что&amp;nbsp;Цветаева жыла на разрыв Вселенной:&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;br /&gt;...И если сердце, разрываясь, &lt;/p&gt;&lt;p&gt;Без лекаря снимает швы, -&lt;/p&gt;&lt;p&gt;Знай, что от сердца - голова есть,&lt;/p&gt;&lt;p&gt;И есть топор - от головы...&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&amp;nbsp;&lt;/p&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:8155</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/8155.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=8155"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-16T09:28:00</title>
    <published>2007-10-16T06:30:36Z</published>
    <updated>2007-10-16T06:30:36Z</updated>
    <content type="html">А знаете такое высказывание Леонардо да&amp;nbsp;Винчи?&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Скорее лишиться движения, чем устать. Скорее изчезнет движение, чем польза. Скорее смерть, чем усталость. Я не устаю, принося пользу... Природа сделала меня таким.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:7928</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/7928.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=7928"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-16T09:20:00</title>
    <published>2007-10-16T06:21:16Z</published>
    <updated>2007-10-16T06:21:16Z</updated>
    <content type="html">&lt;h2 style="MARGIN: 15pt 15pt 30pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman"&gt;Б.Брехт&lt;/font&gt;&lt;/h2&gt;&lt;h1 style="MARGIN: 15pt 15pt 30pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman"&gt;Притча Будды о горящем доме&lt;/font&gt;&lt;/h1&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Гаутама Будда говорил&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;О колесе алубы,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;К которому мы прикованы, и учил,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Отринуть все вожделения и, таким образом,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Избавившись от желаний, войти в ничто, называемое им нирваной.&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;o:p&gt;&lt;font size="2"&gt;&amp;nbsp;&lt;/font&gt;&lt;/o:p&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Однажды ученики спросили его:&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;- Какого это Ничто, Учитель? Мы все стремимся &lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Отринуть, как ты призываешь, вожделения, но скажи нам,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Это ничто, куда мы вступим,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Примерно то же, что единосущность со всем сотворённым,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Когда бездумно лежишь в воде в полдень,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Почти не ощущая тела лениво лежишь в воде или проваливаешься в сон,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Машинально натягивая одеяло, что падаешь во сне?&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Так же прекрасно твоё ничто, доброе ничто,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Или твоё ничто - это обыкновенное ничто, холодное пустое и бессмысленное? - &lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Будда долго молчал, потом небрежно бросил:&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;- На ваш вопрос нет ответа. - &lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Но вечером, когда ученики ушли,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Будда всё ещё сидел под хлебным деревом&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;И рассказывал другим ученикам, тем, кто не задавал вопросов,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Такую притчу:&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;o:p&gt;&lt;font size="2"&gt;&amp;nbsp;&lt;/font&gt;&lt;/o:p&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Недавно я видел дом. Он горел. Крышу&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Лизало пламя. Я подошёл и заметил,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Что в доме ещё были люди. Я вошёл и крикнул,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Что крыша горит, призывая тем самым&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Выходить скорее. Но люди,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Казалось, не торопились, расспрашивая,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Как там на улице, найдётся ли там другой дом,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;И ещё в этом роде. Я ушёл,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Не отвечая. "Такой человек сгорит. задавая вопросы," - &lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Подумал я.&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;В самом деле, друзья,&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Тем, кому земля под ногами ещё не так горяча, &lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Чтобы они были готовы&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Обменять её на любую другую, тем советовать нечего.&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;&lt;pre&gt;&lt;font size="2"&gt;Так сказал Гаутама Будда.&lt;/font&gt;&lt;/pre&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:7524</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/7524.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=7524"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-14T20:38:00</title>
    <published>2007-10-14T17:40:52Z</published>
    <updated>2007-10-14T17:40:52Z</updated>
    <content type="html">&amp;nbsp;Что-то стал я выпадать&amp;nbsp;&lt;br /&gt;Из игры по вашим правилам.&lt;br /&gt;Не лгала и не лукавила,&lt;br /&gt;И тот час дала понять:&lt;br /&gt;Дескать, начал выпадать&lt;br /&gt;Из игры по нашим правилам.&lt;br /&gt;...&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Леонид Киселев.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:7370</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/7370.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=7370"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-14T20:37:00</title>
    <published>2007-10-14T17:37:38Z</published>
    <updated>2007-10-14T17:37:38Z</updated>
    <content type="html">&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt; TEXT-INDENT: 27pt; TEXT-ALIGN: justify"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;Верные слова не изящны. Красивые слова не заслуживают доверия. Добрый не красноречив. Красноречивый не может быть добрым. Знающий не доказывает, доказывающий не знает.&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt; TEXT-INDENT: 27pt; TEXT-ALIGN: justify"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;Совершенномудрый ничего не накапливает. Он все делает для людей и все отдает другим. Небесное &lt;i style="mso-bidi-font-style: normal"&gt;дао&lt;/i&gt; не приносит всем существам пользу и им не вредит. &lt;i style="mso-bidi-font-style: normal"&gt;Дао&lt;/i&gt; совершенномудрого – это деяние без борьбы.&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt; TEXT-INDENT: 27pt; TEXT-ALIGN: justify"&gt;&lt;o:p&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;&amp;nbsp;&lt;/font&gt;&lt;/o:p&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt; TEXT-INDENT: 27pt; TEXT-ALIGN: right" align="right"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;«Дао Дэ Цзин» (§ 81)&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:6915</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/6915.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=6915"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-13T13:33:00</title>
    <published>2007-10-13T10:40:10Z</published>
    <updated>2007-10-13T10:40:10Z</updated>
    <content type="html">&amp;nbsp;Ностальгия - какое-то непонятное явление с нами. То ли плохо, то ли хорошее. Не пойму.&amp;nbsp;Я когда-то говорил другу, что вот хотел&amp;nbsp;столько прочитать, столько написать, да не смог, время просто убежало.&amp;nbsp;Он же ответил, что это ностальгия за временем, и&amp;nbsp;вскоре может&amp;nbsp;прийти смерть души. Такая как у Андрея Тарковского после выезда из СССР&amp;nbsp;за рубеж.&lt;br /&gt;Но когда вспоминаешь, то это все-таки хорошо. "Воспоминание - род встречи" (Джебран). "Не жалей, что это прошло, порадуйся, что это было" (Маркес). Лучше и сказать нельзя.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:6720</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/6720.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=6720"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-13T13:28:00</title>
    <published>2007-10-13T10:33:00Z</published>
    <updated>2007-10-13T10:33:00Z</updated>
    <content type="html">&lt;p&gt;Еще про логику и все. Вчера училка нам объясняла что-то про абстрактное мышление. Я ее слушал-слушал и понял: да она же это трындит уже в сотый раз, причем трындит своими философскими дешевыми штампами. Так что ее вопрос "Вы поняли?" ничего не значит. Каждый понимает для себя, а не для кого-то. А на счет абстрактного... Да тот же Эйнштейн писал: "Фантазия важнее знания".&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&amp;nbsp;&lt;/p&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:6575</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/6575.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=6575"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-13T12:05:00</title>
    <published>2007-10-13T09:08:26Z</published>
    <updated>2007-10-13T09:08:26Z</updated>
    <content type="html">Мы должны приветствовать свет и справедливо разоблачать вредную тьму. Мы должны внимательно различать предрассудок и суеверие от скрытых символов древнего знания. Будем приветствовать все стремления к творчеству и созиданию и оплакивать варварское разрушение ценностей природы и духа.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Николай Рерих.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:6213</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/6213.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=6213"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-13T12:02:00</title>
    <published>2007-10-13T09:05:16Z</published>
    <updated>2007-10-13T09:05:16Z</updated>
    <content type="html">Я считаю, что все люди должны боятся забыть добро. Тогда будет благоговение.&amp;nbsp;[Не осуждайте действие основаное на страхе. Избавление от&amp;nbsp;страха - это путь к любви.]</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:5996</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/5996.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=5996"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-13T11:57:00</title>
    <published>2007-10-13T09:00:43Z</published>
    <updated>2007-10-13T09:00:43Z</updated>
    <content type="html">Да, это действительно так. В жизни творца три вершины: Олимп, Парнас, Голгофа. Олимп - не обязателен, изредка смертелен. парнас - врожден. Голгофа - понятное дело.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:5798</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/5798.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=5798"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-11T10:39:00</title>
    <published>2007-10-11T07:42:47Z</published>
    <updated>2007-10-11T07:42:47Z</updated>
    <content type="html">&lt;p&gt;&amp;nbsp;Три думки про щастя:&lt;br /&gt;1. Якщо не було б горя, то щастя теж не було б.&lt;br /&gt;2. Людина, яка постійно хоче бути щасливою, цього ніколи не досягне.&lt;br /&gt;3. Кожна людина була щасливою в своєму житті. Хоч хвилину, хоч мить. Ніхто не йде у вічність&amp;nbsp;без щастя.&lt;/p&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:5453</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/5453.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=5453"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-11T10:36:00</title>
    <published>2007-10-11T07:39:08Z</published>
    <updated>2007-10-11T07:39:08Z</updated>
    <content type="html">&amp;nbsp;Среди людей бывают глупые, бывают сумасшедшие. Посредственностей не существует вообще. Это придумано для прикрытия своих недостатков. Проблема выбора, ё-моё.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:5241</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/5241.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=5241"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-11T10:34:00</title>
    <published>2007-10-11T07:36:06Z</published>
    <updated>2007-10-11T07:36:06Z</updated>
    <content type="html">&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;«В писаниях о живописи одни превозносят сложность, другие предпочитают простоту.&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;Нет [в ней] только сложности или только простоты.&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;Некоторые называют живопись легкой, другие говорят о трудностях.&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;Нет только трудностей, но и легкости тоже нет.&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;Одни ценят законы [живописи], другие ценят свободу от них.&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;Свободы от законов не может быть, но тем более нельзя ограничиваться лишь соблюдением законов.&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;Итак, сначала со всей строгостью постигни правила и нормы.&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt"&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;И лишь потом вознесешься душой – &lt;i style="mso-bidi-font-style: normal"&gt;шэнь&lt;/i&gt; к различным превращениям. Постижение сути законов ведет к свободе от них…»&lt;/font&gt;&lt;/p&gt;&lt;p class="MsoNormal" style="MARGIN: 0cm 0cm 0pt"&gt;&lt;o:p&gt;&lt;font face="Times New Roman" size="3"&gt;&amp;nbsp;&lt;/font&gt;&lt;/o:p&gt;&lt;/p&gt;&lt;span style="FONT-SIZE: 12pt; FONT-FAMILY: &amp;quot;Times New Roman&amp;quot;; mso-fareast-font-family: &amp;#39;Times New Roman&amp;#39;; mso-ansi-language: RU; mso-fareast-language: RU; mso-bidi-language: AR-SA"&gt;Наставления в искусстве живописи из павильона Цинцзай&lt;/span&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:4873</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/4873.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=4873"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-10T17:45:00</title>
    <published>2007-10-10T09:44:07Z</published>
    <updated>2007-10-10T09:44:07Z</updated>
    <content type="html">Боже мой, мы совсем не умеем улыбаться. За последний день я видел сотни оскалов и ухмылок, но единицы теплых улыбок.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:4764</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/4764.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=4764"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-10T17:43:00</title>
    <published>2007-10-10T09:42:39Z</published>
    <updated>2007-10-10T09:42:39Z</updated>
    <content type="html">&lt;p align="left"&gt;Секрет всегда принимает форму уха. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Жан Кокто.&lt;/p&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:4353</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/4353.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=4353"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-10T17:34:00</title>
    <published>2007-10-10T09:38:23Z</published>
    <updated>2007-10-10T09:38:23Z</updated>
    <content type="html">Я однажды решил найти доводы тому, что человек - самое могущественное существо на земле. Я говорил: нужно востать против природы, связать в узел, бороться. Мне говорили: это все равно что муравей - бац и нету. Но недавно пришло понимание того, насколько природа зависима от человека. Ведь не будь человеческой духовности, представления, склонности к абстрагированию, то и эти деревья не были бы богами, эти травы, листья, небеса... Они бы утратили, и стали бы бумагой.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:4311</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/4311.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=4311"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-10T17:28:00</title>
    <published>2007-10-10T09:32:21Z</published>
    <updated>2007-10-10T09:32:21Z</updated>
    <content type="html">Я не воспринимаю пейзаж, нарисованный в реалистической манере. Это для людей созерцательных. Для меня это пока тяжело. Конечно, наблюдать за тем, как падает лист, разбивается капля, взлетает птица, - прекрасно. Но в тут есть выражение. Ты смотриш - и в мыслях замедляешь миг еще и еще больше. Он становится твоим в глубине, ты обладаешь временем, властен над ним.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:3869</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/3869.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=3869"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-09T19:56:00</title>
    <published>2007-10-09T17:05:01Z</published>
    <updated>2007-10-09T17:05:01Z</updated>
    <content type="html">Думаю, что классик большой и густой мемуаристики во мне помер. По крайней мере я так хочу. Света, не смейся. Ну и ахинею писал год назад. Чесно говоря мне стыдно. Буду писать свои замечания о жизни.&lt;br /&gt;Итак, в одной статье про Боба Марли, писалось, что все его песни - это не что иное, как духовные гимны. Связывалось это все с тем, что Марли принадлежал к растафарианскому или растаманскому движению, короче говоря, был в своей религии. Я не знаток всей истории, но за нее он то и поплатился жизнью и аккуратной прической. Да, но мысль такая: в сущности-то любая достойная песня или музыка есть духовным гимном. Все они о жизни и о том, что ее наполняет: любовь, солнце, надежда, дружба, вера, щастье, утрата, обида, непонимание и т. д.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:3811</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/3811.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=3811"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-08T20:56:00</title>
    <published>2007-10-08T17:57:13Z</published>
    <updated>2007-10-08T17:57:13Z</updated>
    <content type="html">Не существует реальности иной, чем та, которая в нас самих.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Герман Гессе.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:3574</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/3574.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=3574"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-10-08T20:54:00</title>
    <published>2007-10-08T17:55:40Z</published>
    <updated>2007-10-08T17:55:40Z</updated>
    <content type="html">Счастье благотворно для тела, но только горе развивает способности духа.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Марсель Пруст.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:3222</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/3222.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=3222"/>
    <title>oleksiy_g @ 2007-07-10T13:26:00</title>
    <published>2007-07-10T10:27:38Z</published>
    <updated>2007-07-10T10:27:38Z</updated>
    <content type="html">…І була розмова. Неначе пуста, але зворушлива. Бо, сидячи в парку на лавці, я відчув, як сходить натхнення. Відчуття не зможу передати просто словами. Хоча, може, для мене то – натхнення, а для когось абсолютно пусте.&lt;br /&gt;Отже, почав записувати вірш:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;що чує дерево&lt;br /&gt;коли вмирає?&lt;br /&gt;коли не час&lt;br /&gt;ще падати&lt;br /&gt;гілці злеліяній&lt;br /&gt;добрими руками&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;застигають&lt;br /&gt;соків пружні токи&lt;br /&gt;марніє все&lt;br /&gt;і сохне&lt;br /&gt;оманливе і змінне&lt;br /&gt;по висхідній&lt;br /&gt;неначе то життя&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;коли підсахнеться&lt;br /&gt;не буде жалю&lt;br /&gt;молитви&lt;br /&gt;бажання&lt;br /&gt;а промовляти буде –&lt;br /&gt;я знаю&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;коли помирає дерево&lt;br /&gt;воно прощається&lt;br /&gt;із небесами&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Це теж було. Були люди в русі, був день. Щастя? Самовдоволення? Можливо.&lt;br /&gt;Але наскільки страшно вкотре опускатися на землю. На лавку коло мене почали сідати люди. Спочатку подружня пара з дитиною. Вони їли форнетті, розкладали переваги цих клятих пиріжків перед Макдональдсом і зрідка годували брудних голубів крихтами. Потім були дві дівчини, які хриплими голосами обговорювали своїх «сором’язливих» хлопців. Вони запалили сигарети і почали мене викурювати. Я в душі плюнув на все це і пошкутильгав геть.&lt;br /&gt;Ну й культура в нашого народу – я падаю. Поговорили б про щось цікаве.&lt;br /&gt;Я знаю, що веду себе неправильно, я не маю на це права, але все частіше в думках зринає слово «бидло». Так буває. Пам’ятаю, як проводив експеримент, наскільки ефективно працює слащава пропаганда безграничної талановитості й виключності нашої нації в українських школах. Я попросив своїх двоюрідних братів (одному 9, іншому 11 років) підібрати епітети до нашої нації. Вони думали-думали, думали-думали, врешті-решт молодший сказав: «Нація – садистська». Я розумію, що він не дотягує до належного інтелектуального рівня, що надивився «павуків», «бетменів» і т. д. Але, напевно, воно так і є.&lt;br /&gt;Коли я був у класі п’ятому, я кожного разу радів, як Україна була в чомусь першою. Ми перші в світі по видобутку марганцевої руди – і я такий щасливий, що й ну. Це, звісно, пройшло. Зараз я нічого не хочу. Нічого не хочу.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:2963</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/2963.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=2963"/>
    <title>Вірш</title>
    <published>2007-05-15T18:59:58Z</published>
    <updated>2007-05-15T18:59:58Z</updated>
    <content type="html">Скульптура Ольги Рапай &lt;br /&gt;«Святий Франциск Ассізський»&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;патьоки глини,&lt;br /&gt;водявих барв, глазурі – &lt;br /&gt;іще немає,&lt;br /&gt;ще мріє вдалині&lt;br /&gt;їх образ,&lt;br /&gt;окреслюється в формі,&lt;br /&gt;вбирає світло &lt;br /&gt;і ознаки днів&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;беруться риси на стіні,&lt;br /&gt;крізь невідомість &lt;br /&gt;прозирає&lt;br /&gt;невимушеність руху&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;просто-непросто…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;дитинку – уражає:&lt;br /&gt;пташкам капелюшок,&lt;br /&gt;оленяткові обійми,&lt;br /&gt;смирення вовкові&lt;br /&gt;очі… проникливо…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;живі-неживі…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;любов і святість – &lt;br /&gt;світові&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;народжується&lt;br /&gt;в передчасному русі</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:oleksiy_g:2707</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/2707.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://oleksiy-g.livejournal.com/data/atom/?itemid=2707"/>
    <title>Високе єднання</title>
    <published>2006-11-18T14:37:02Z</published>
    <updated>2006-11-18T14:37:02Z</updated>
    <content type="html">Учора я побував у дивному світі, у дивній атмосфері. Я прийшов до цього, коли їхав у тролейбусі («…троллейбус, который идет на восток»). На якійсь зупинці зайшла група молодих людей і стала біля дверей, прекрасно утрамбувавши і без того повний салон. Почали витягати квитки на проїзд у транспорті, і тут раптом заспівали усі в один голос на весь тролейбус: &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;«Если есть в кармане пачка сигарет,&lt;br /&gt;Значит все не так уж плохо на сегодняшний день.&lt;br /&gt;И билет на самолет с серебристым крылом,&lt;br /&gt;Что, взлетая, оставляет земле лишь тень».&lt;br /&gt; &lt;br /&gt;Хтось із салону вирішив приєднатися до цього аматорського концерту і затягнув «Групу крові». Напевно, це ті дві пісні Віктора Цоя, які найбільше знані і популярні серед сучасної молоді. Але головне не це. Цікава річ: як би дико не виглядало оте волання в громадському транспорті, дехто зі старших людей почав підспівувати. У мене в голові теж почали крутитися слова пісні, і я усміхнувся.&lt;br /&gt;Знаєте, це великий феномен: твори людини продовжують жити, хоча самої її немає з нами. Феномен Цоя особливий: людина народжена в часи Хрущова в сім’ї простої російської вчительки і корейського інженера, людина, яка прожила добру частину свого життя в застої і яка по-справжньому виразилася в роки перебудови, своєю творчістю відкрила зашореному народу очі й, власне кажучи, відкрила людську сутність. Цой зробив для людей, особливо для молоді, набагато більше, ніж будь-хто з нудних писак або державних мужів. Він виспівав життя таким, яке воно є. Без декорацій.&lt;br /&gt;Днями раніше я почав відчувати деяку єдність між цим світом і світом Віктора Цоя. Я відчув наскільки життєвими є його пісні. Ну скажіть мені, хто не відчував себе в такому стані, коли «время есть, а денег нет, и в гости некуда пойти», хто не відчував: «Сегодня кому-то говорят «До свиданья», // Завтра скажут: «Прощай навсегда», // Заалеет сердечная рана», хто не саджав «алюминиевые огурцы на брезентовом поле», чиє серце, чиї очі не вимагали від часу змін («перемен»)? Я вже не кажу про таке:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;«Я вчера слишком поздно лег, сегодня рано встал,&lt;br /&gt;Я вчера слишком поздно лег, я почти не спал.&lt;br /&gt;Мне, наверно, с утра нужно было пойти к врачу.&lt;br /&gt;А теперь электричка везет меня туда, куда я не хочу».&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Особисто кажучи, я десь це відчув, десь усе це пройшло через мене. &lt;br /&gt;Олексій Рибін, музикант, який починав із Цоєм, у своїх спогадах про групу «Кино» описує один факт, коли вони удвох пішли на концерт грузинської групи, яка грала пісні Бітлз. Пройшли без білетів. Вони розуміли, що грати Бітлз могли тільки Бітлз, і, звичайно, грузини не могли забезпечити високу якість виконання пісень. Але справа була не у виконанні, а у творі великої сили, у самих піснях, які абсолютно об’єднали аудиторію, створили таку затишну, теплу атмосферу серед холодної днини в країні під назвою СРСР. &lt;br /&gt;Після концерту увесь натовп вийшов на вулицю і співав пісні Бітлз. За ним уже стежив загін спеціального підрозділу, який через час попросив людей замовкнути і розійтися. Ті навіть не хотіли слухати. Пролунали слова з гучномовця: «Выйти из автобуса и начинать работать! Приказываю работать жестко, быстро, точно, как учили». Спецзагін почав діяти: кого побили, кого забрали в міліцію, хто втік. Проте атмосфера єднання нікуди не поділася, навпаки – збереглася, лишившись всередині кожного з натовпу.&lt;br /&gt;Я згадав цей епізод, коли, проходячи в брудному переході під Хрещатиком, побачив групу молодих людей, яка грала свої пісні, а неподалік від них кількох людей у формі, які підкурювали сигарети і просто дивилися, можливо, вслухалися.&lt;br /&gt;Думаю, нам не вистачає таких текстів, як у В.Цоя, щоб створили оту атмосферу єднання. Але ми маємо обов’язково перейти в сферу єднання, так буде легше жити («Все люди – братья, мы – седьмая вода»).&lt;br /&gt;На завершення додам кілька риторичних запитань, можливо не по темі.&lt;br /&gt;Інколи чуєш себе сильним, а інколи просто змалілим, нікчемним. Що дає нам це? Що дає нам силу й відчуття приходу високої пори? Що робить з нашого життя існування обмовок і недомовок? «Де знайти того, хто обраховує вежі?» (Книга Іова).&lt;br /&gt;"Тем, кто ложится спать, - спокойного сна".&lt;br /&gt;З любов'ю, ваш Олекса.</content>
  </entry>
</feed>
